Перша наша зупинка – село Ташань Київської області, яке довгий час входило до складу Полтавської губернії. Cадибу у Ташані заснував у 1775 р. граф Петро Олександрович Румянцев-Задунайський (1725-1796) - президент Другої малоросійської колегії та генерал-губернатор Малоросії, що активно та успішно проводив політику ліквідації автономії України. Талановитий військовий, він одержав почесний додаток до прізвища - Задунайський - за перемогу над Туреччиною і підписання Кучук-Кайнаджирського миру. Через конфлікт з Г.О.Потьомкіним відійшов від керівництва і з 1789 р. оселився в Ташані, де не виїжджаючи прожив до смерті.

Його син – Сергій Петрович – занапастив майже всі маєтки батька в Україні. Зокрема, палац у Ташані був зруйнований. Більшість маєтків було продано, але Ташань дісталась Миколі Павловичу Голіцину – сину Варвари Сергіївни Кагульської (вірогідно позашлюбної дочки Сергія Петровича). Оскільки відомостей про Ташань майже не зберегося, тa найвірогідніше, що саме М.П.Голіцин збудував палац та заклав парк. Маєток займав площу понад 100 га. Палац нагадував середньовічний замок з вежами, мав 96 кімнат та домову церкву. Поруч стояв театр. Окрім палацу були і службові приміщення: хлібні комори, стайні, кошари, телятник, пекарня, оранжерея, теплиця, звіринець, зимовий сад, пташник з екзотичними видами птахів.

У 1870 р. садиба перейшла до князя Олександра Михайловича Горчакова, дипломата, що обіймав вищі державні посади Російської імперії. Його молодший син був останнім володарем Ташані.

У 1920 році палац та службові приміщення були зруйновані (із споруд лишився тільки "червоний будиночок" - сторожка), але чудовий парк майже зберігся й досі залишається чарівним куточком природи та цікавою пам’яткою.

Також ми оглянемо мальовничі залишки городища 10-12 ст.

Зовсім недалеко від Ташані знаходиться Добраничівка, де ми відвідаємо археологічний музей "Добраничівська стоянка". Стоянку, яка стала археологічною сенсацією, було відкрито у 1953 році.

У Березовій Рудці ми оглянемо садибу Закревських, яким належало село з 1787 року. В кінці 18 – початку. 19 ст. тут було побудовано двоповерховий палац, два одноповерхових флігелі та закладений парк на основі лісу, які збереглися до нинішнього часу. З 1929 року в будівлях садиби розміщується сільгосптехнікум, якому належить і парк, а у флігелях – експозиція Березоворудського історико-краєзнавчого музею, який ми також відвідаємо.

У Закревських завжди збиралися відомі діячі культури того часу. У 1840-х роках тут неодноразово бував Тарас Шевченко, який був небайдужий до Ганни Закревської – дружини власника Березової Рудки Платона Закревського. Ніжні почуття до цієї жінки поет проніс через усе життя.

Ще одна цікава пам’ятка села, пов’язана з родиною Закревських – родинний склеп у вигляді єгипетської піраміди. Піраміда в Березовій Рудці була збудована у 1899 році на замовлення Гната Закревського, сина Платона та Ганни Закревських, як каплиця над склепом сімейної усипальниці. Гнат Закревський, зять тодішнього прем'єра Петра Столипіна, був послом Росії в Єгипті. Саме там він вперше побачив знамениті піраміди і став жертвою єгиптоманії, що охопила мало не всю Європу після побудови Суецького каналу. Так піраміда появилась і на Полтавщині. Таких пірамід в Європі всього три, дві з них знаходяться на Полтавщині, а третя в Римі.